Борушенко Павло Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Борушенко Павло Миколайович
Народився17 липня 1902(1902-07-17)
Бариш, Бучацький район, Тернопільська область, СРСР
Помер14 грудня 1980(1980-12-14) (78 років)
Куритиба, Бразилія
Діяльністьгромадський діяч, інженер
Alma materНаціональний університет «Львівська політехніка»
ДітиОксана Борушенко, Л. Борушенко-Моро

Павло Боруше́нко (17 липня 1902, містечко Бариш, нині село, Бучацький район — 14 грудня 1980, м. Куритиба, Бразилія) — український громадський діяч, інженер. Батько Оксани Борушенко і Лариси Борушенко-Моро.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 17 липня 1902 року в містечку Бариш, нині село Бучацького району Тернопільської області, Україна (тоді Бучацький повіт Королівства Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина) в у сім'ї селян Миколи Борушенка і Анни з Майковських.

Закінчив Львівську українську академічну гімназію (1924). Навчався у Львові в Українському таємному університеті, потім — у Політехніці.

Навесні 1944 виїхав у Німеччину (м. Регенсбург). 1949 емігрував до Бразилії. Упродовж 10 років працював будівничим інженером у штаті Парана, згодом — інженер Бразильського уряду. Член Хліборобсько-освітнього об'єднання, Товариства прихильників української культури. Виконував виміри для міст і гідроспоруд.

Член редакції газети «Хлібороб» і «Праця» (Бразилія), «Гомін України» (Канада), «Шлях Перемоги», в яких опублікував низку статей. Активіст Товариства прихильників української культури й інших організацій.

Член ОУН. Пропагував ідею створення українського патріархату.

Література

[ред. | ред. код]